Часи, коли велосипед вважався засобом пересування тільки путівцями, давно минули. Кількість бажаючих пересісти на екологічно чистий і корисний для здоров'я транспорт стає все більшою. На жаль, у зв'язку з цим збільшується і кількість трагічних ДТП за участю велосипедистів. ЗМІ відомі поодинокі випадки, та й то переважно інформація з'являється зі столичних доріг. Яка ситуація в цілому по Україні з велотранспортом, можна тільки здогадуватися. А випадки з трагічними наслідками нам відомі тільки по персоналіях і не більш.

У розмові з журналістом "Товариша" про свою сімейну трагедію розповіла рідна сестра загиблого два роки тому велосипедиста Олександра Курикіна (прізвище редакція змінила на її прохання): "Саша дуже любив їздити містом і за його межею на велосипеді, він вів здоровий спосіб життя, був членом однієї з екологічних організацій, дуже рідко користувався громадським транспортом.

Того дня, а це був кінець травня, він виїхав з другом до Києва з області, де ми живемо, на зустріч із колегами. Сашу збив темно-синій "Фольксваген", за кермом якого сидів молодик добряче напідпитку. В приватній бесіді я дізналася від дільничного міліціонера, що водія навіть не перевірили на вміст в крові алкоголю або наркотиків. Його не затримали, відпустивши за підпискою про невиїзд".

Також сестра загиблого повідомила, що зараз справа Сашка закрита, тому що в міліції зникли деякі документи зі справи, зокрема, протоколи допитів свідків. А звернувшись в прокуратуру, сім'я Курикіних отримала офіційну відповідь, що у справі немає складу злочину. Від знайомих вони дізналися, що молодий водій "Фольксвагена" - син одного з керівників обласного відділення МВС. Правоохоронці порадили сім'ї заспокоїтися і не намагатися відновити цю справу, тому що, як їм сказали, "мертвому вже цим не допоможете, а правди все одно не доб'єтеся - марно судитися з міліцією". На момент трагедії дружина Олександра була вагітною, і зараз вона виховує дочку сама.

На жаль, подібні історії - не рідкість. Навряд чи можна полічити істинну кількість велосипедистів, які потерпіли від необережних або п'яних водіїв.

За червень тільки в Києві сталося сім наїздів на велосипедистів. П'ятеро отримали травми, двоє з них загинули. Один з водіїв, який став винуватцем смерті велосипедиста, був у нетверезому стані, другий зник з місця злочину. В цілому, з початку 2008 року, за даними Асоціації велосипедистів, у Києві трапилося 11 ДТП, в яких постраждали 12 велосипедистів. У трьох випадках водії зникли з місця події.

8 червня автомобіль збив відомого українського перекладача Анатолія Перепадю, який у свої 72 роки щодня їздив Києвом на велосипеді. Через два дні він помер в лікарні, а водій, що вбив його, досі не знайдений.

Уже наступного дня загинув студент 5-го курсу КПІ Олексій Башкирцев. Йому було всього 22 роки. Цього дня Олексій брав участь у фестивалі "Firefest", де грав в театралізованій постановці роль Маленького принца. Він повертався додому після закінчення програми фестивалю. Трагедія сталася біля метро "Лук'янівська", коли на шаленій швидкості у велосипедиста влетіла BMW. За свідченнями очевидців, водій вийшов з авто і почав обіймати свою машину, голосячи - "машину шкода".

Усе відбулося на очах товариша Олексія, Федора, який їхав разом з ним. З його слів, за спиною він почув вищання коліс. Озирнувшись, побачив, як прямо на них мчить авто. Удар стався на великій швидкості, Олексія відкинуло вперед і ударило об стовп лінії електропередач. Після удару Олексій ще був притомний в стані больового шоку. Через кілька годин він помер в реанімації лікарні Печерського району. За словами очевидців, водій автомобіля був абсолютно п'яний. Пізніше стало відомо, що двадцятирічного убивцю звуть Станіслав Хомутовський. Як і належить в таких випадках, в лікарні йому вручили направлення, щоб той здав аналіз крові на вміст алкоголю в крові. Але Хомутовський цього не зробив. А це значить, що медичного доказу того, що водій був п'яний - не існує.

Сестрі Олексія в наданні свідчень відмовили - мовляв, приходьте у вівторок, заразом і відео буде. Цікавий факт, який вона розповіла: на велосипеді були габаритні вогні та ліхтар. Проте після того, як велосипед відвезли на міліцейську стоянку, всі габарити зникли. А це означає, що велосипедист не вжив запобіжних заходів і на дорозі становив загрозу для автомобілів - їхав Олексій пізно вночі.

Самого водія на три дні узяли під арешт, проте зараз він на волі. Виявляється, за рішенням прокурора відпустили під розписку. За словами слідчого Віталія Кладанного, "надійшла вказівка прокурора". Протягом двох місяців триватиме розслідування. І лише після цього стане відома дата суду. Цього часу більш ніж достатньо для того, щоб довести, що водій не винен. Зважаючи на механізми роботи судової системи ні у кого не виникає сумнівів, що це елементарно.

Рік тому кількасот велосипедистів, мотоциклістів, байкерів і скутеристів пікетували Генеральну прокуратуру України. Вони вимагали завершити розслідування обставин загибелі їхнього 28-річного колеги, якого збив автомобіль на 33-му кілометрі траси Київ-Бориспіль. Тільки через півроку після того, як велосипедист загинув, було порушено кримінальну справу. Замість двох місяців розcлідування велося значно довше. За ці півроку загиблого велосипедиста зробили посмертно винуватцем трагедії. Кожний випадок із загиблим велосипедистом має всі шанси повторити цей сценарій.

"Фактично жоден водій, причетний до ДТП зі смертю велосипедиста, не був за останні роки реально покараний. "Багатьох винуватців аварій зі смертельним наслідком оголошено "невстановленими", - сказав ініціатор акції "Велонаїзд" (яка проводилася після смерті Олексія Башкирцева) Богдан Логвиненко. Він також наголосив, що "головна проблема навіть не в ДАІ, а в законодавчій системі. Доти, доки мінімальний штраф за порушення Правил дорожнього руху залишатиметься на рівні 8 гривень, на дорогах буде коїтися бардак".

Як це звичайно буває, у зв'язку з активізацією громадян і велосипедними акціями протесту, урядовці Києва в черговий раз пообіцяли почати прокладати в місті велодоріжки. Вже цього року вони зобов'язуються виділити на це 360 тисяч гривень. Проте Головному управлінню транспорту доручили розробити і затвердити відповідні проекти ще до кінця 2006 року. Такі обіцянки з того часу звучали неодноразово, але на практиці розвитку велоінфраструктури не спостерігається. Якщо така ситуація простежується в Києві, то іншим містам України найближчим часом не варто навіть і сподіватися бодай на якісь заходи безпеки, пов'язані з велосипедним рухом.

У той час, як місцева столична влада виділяє багатомільйонні суми на різні види боротьби з дорожніми пробками, вся Європа активно веде пропаганду велосипедів як засобу пересування, напевно знаючи, що це високоефективний спосіб вирішення проблеми. Сучасна популярність велосипеда в Європі - результат політики, що проводиться урядами, оскільки популяризація велосипеда сприяє розвантаженню центрів міст від автомобілів, а також покращує здоров'я людей. Нещодавно департамент транспорту Великобританії виділив 100 мільйонів фунтів стерлінгів на розвиток велосипедного транспорту. Власті міст розмістять на центральних площах і вулицях центри прокату велосипедів, мешканцям роздадуть пластикові картки, за допомогою яких вони зможуть протягом року безкоштовно узяти зі стоянки будь-який велосипед.

В Україні ж проблема з велотранспортом в своєму локальному масштабі наочно демонструє всю недосконалість законодавчої системи і системи влади в цілому. По-перше, чітко простежуються закони, за якими живе українське правосуддя. Майже у всіх випадках наїзди на велосипедистів скоюють дорогі автомобілі. Тому й рівень достатку їхніх власників дозволяє елементарно "відкупитися" від своєї вини. Виходить так, що виграє справу той, у кого рухоме майно явно масивніше і дорожче. По-друге, вже практично рік український парламент недієздатний, і це не тільки театр абсурду, а ще й паралізовані нормотворчі процеси. Адже зміни не вносяться в жоден законодавчий акт. Не виключення і Правила дорожнього руху, які давно застаріли і вимагають термінової модернізації. По-третє, не секрет, що будь-які обіцянки політиків, як правило, так і залишаються обіцянками. Для влади завжди першочерговими є питання політичного характеру, а тому проблема велолюбителів, як і будь-яка інша, не заслуговує на статус нагальної, яка давно вже повинна вирішуватися на державному рівні. Повинна, але не вирішується.