Про вимоги правил дорожнього руху до велосипедистів

Велосипедист — найменш захищений учасник дорожнього руху. Автомобіліст, порівняно з водієм велосипеду під час руху знаходиться в корпусі свого сталевого друга і більше всього на світі боїться зачепити пішохода, при цьому зверхньо ставиться до велосипедиста. До того ж і автомобілісти, і пішоходи мають свою чітко визначену ділянку вулиці (водій — проїжджу частину, пішохід — тротуар).

Отже, правила, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України і кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

	Обов'язки велосипедистів На території України рухатися по дорозі на велосипедах дозволяється з 14 років. Для водіїв велосипедів місцевими органами виконавчої влади може бути встановлена картка, в яку заноситься інформація про водія і яку водії мопедів чи велосипедів у такому разі повинні мати при собі. Велосипеди обов`язково повинні бути обладнані звуковим сигналом та світловідбивачами: спереду — білого кольору, по боках - оранжевого, ззаду — червоного. Для руху в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості на мопеді необхідно увімкнути освітлення, на велосипеді — ліхтар (фару). Водії мопедів і велосипедів, рухаючись групами, повинні їхати один за одним, щоб не заважати іншим учасникам дорожнього руху. Якщо велосипедна доріжка перетинає дорогу поза перехрестям, водії мопедів і велосипедів зобов’язані дати дорогу іншим транспортним засобам, що рухаються по дорозі.

Рухатися велосипедист має по велосипедній доріжці, а в разі відсутності такої — по проїзній частині на відстані одного метру від правого краю дороги. Правилами дорожнього руху забороняється рух велосипедиста по тротуару. Вийняток складають діти до 7 років у супроводі батьків.

На жаль в нашій країні велосипедні доріжки зустрічаються дуже рідко. А для дітей до семи років (та ще й для мам з колясками) міська влада не потурбуваляся зробити з`їзди з тротуарів. І часто доводиться бачити, як молоді батьки підіймають чи спускають своїх малюків разом з транспортним засобом на бордюр, який дорослій людині сягає до коліна...

	Водіям велосипедів забороняється Керувати мопедом або велосипедом з несправним гальмом, звуковим сигналом, а в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості — з не увімкненою фарою і заднім ліхтарем на мо педі чи без світловідбивачів на велосипеді. Рухатися по автомагістралях і дорогах для автомобілів, а також по проїзній частині, коли поряд є велосипедна доріжка. Рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих). Під час руху триматися за інший транспортний засіб. Їздити не тримаючись за руль та знімати ноги з педалей (підніжок). Перевозити пасажирів на велосипеді, за винятком дітей до 7 років, на додатковому сидінні, обладнаному надійно закріпленими підніжками. Буксирування мопедів і велосипедів. Буксирування причепа, не передбаченого для експлуатації з цими транспортними засобами.

Загальні вимоги до велосипедиста пов’язані з наявністю особливої картки з інформацією про себе, обов’язковою обладнаністю світловідбивачами, фарами тощо. А от про наявність обов’язкового екіпірування — ні слова. Чи повинен велосипедист, а особливо дитина вдаватись до спеціальних заходів безпеки, рухаючись на велосипеді?

Головним атрибутом, який у багатьох країнах світу є обов’язковим для велосипедиста, є шолом. За статистикою, більшість смертельних випадків під час дорожньо-транспортних пригод за участю велосипедистів виникають саме через травми голови. Велосипедний шолом майже на 100% захищає голову від травм при падінні. При участі у змаганнях з екстремальних видів велосипедного спорту крім шолому спеціалісти радять використовувати налокітники, наколінники та різноманітні щитки для захисту частин тіла. Це суттєво зменшує ризик отримання серйозних травм.

Для різних форм велосипедної їзди використовуються шоломи різного типу. Наприклад, шоломи для перегонів на МТВ та шосейних велосипедах легкі, мають аеродинамічний дизайн, в середньому 15-17 вентиляційних отворів, світловідбиваючі елементи тощо. Шоломи для любителів ВМХ та гірського байка забезпечують максимальний рівень захисту райдера. Вони мають покращений захист голови в районі вух, зроблені у вигляді котелка.

Світова організація здоров’я має спеціальну програму, орієнтовану на пропагування шоломів для їзди на велосипеді та розробці спеціальних законів, що зобов’язують осіб певного віку (або незалежно від віку) одягати захисні засоби під час їзди на велосипеді. Проте, наслідки промоутерських заходів, пов’язаних з безпечною їздою на велосипеді, у різних країнах неоднозначні.

Наприклад, у Швеції доведено, що прийняття закону про обов’язкову наявність шолому зменшить кількість випадків травмування голови, проте й зменшить кількість велосипедистів серед молодого населення.

В Австралії шоломи вже обов’язкові у всіх штатах та провінціях. Дотримання закону у містах складає майже 90%, на приміських територіях — значно менше. Вражає значне зменшення травмування, проте статистичні дані знову вказують на те, що після прийняття закону, кількість дітей-велосипедистів скоротилась на 36% у порівнянні з попереднім роком.

У Новій Зеландії національний «шоломний» закон було введено в дію у 1994 році. В Ісландії та Чехії обов’язкова наявність шолому у дітей до 16 років була узаконена у 1998 році. В Іспанії всі велосипедисти мали одягати шолом з середини 1999-го. Проте у 2004 році його було змінено на такий, що зобов’язував одягати шолом тільки поза містом. Британська Медична Асоціація дослідила факти травмування серед велосипедистів та порекомендувала у 2004 році прийняти закон, що зобов’язує одягати шолом як дітей, так і дорослих. Щоправда, представники Асоціації також побоюються скорочення кількості велосипедистів у країні.

У Канаді такі закони є в деяких провінціях. Існують зобов’язання одягати шолом або дітям до 18, або всім, включно з пасажирами.

Ліберально поставилась до своїх громадян Франція, що зробила таку заяву: шолом зберігає життя, проте його використання є особистим питанням кожного велосипедиста.

Загалом можна зробити такий висновок: звичайно, використання шолому — це справа корисна, проте ефективність дії спеціальних законів залежить перш за все від культури суспільства. Дехто до цього поставиться спокійно, дехто частіше залишатиме велосипед удома, а дехто прийме це як моду. Останнє є найбільш прийнятним для України, адже нагляд за виконанням будь-яких законів, а особливо, пов’язаних із власною безпекою, ми маємо слабкий. Велосипед ми використовуємо радше для розваги, у нас абсолютно не популярно їздити на ньому на роботу (чого не можна сказати про більшість європейських країн, котрі саме таким чином вирішують проблему заторів у містах). А от мода на будь-що у нас приживається дуже швидко, наприклад мода на ведення здорового способу життя. Тож, тільки у такий спосіб ми можемо уберегти себе та своїх дітей від травмування та каліцтв, пов’язаних з їздою на велосипеді.

Матеріал надала Lvovskaya